/Files/images/pedkol/IMG_7792.JPG Ольховська Юлія Олексіївна












… Нехай я крапля у освітнім морі,
Нехай зірок з небес не дістаю,
Знання мої не стліють у коморі –
Я їх сучасним дітям роздаю.

Життєве гасло: “Хай оживає істина стара: людина починається з добра”.

Не секрет, що з грецької «педагог» означає, «той, хто веде дитину». Веде її до сонця та добра, світла знань та життя. На цьому шляху повинні памʼятати і не забуватись ні той, хто веде, ні той кого ведуть. Він (тобто Вчитель) − не тільки передає, учням знання та вміння, це передусім той, у кого дитина з душею, даною Богом, як у батька і матері, вчиться жити; проходить свій земний шлях у спілкуванні з нами, удосконалюючись і удосконалюючи нас; що наші підопічні – це не посудина, яку потрібно заповнити, а факел, який треба запалити, і підтримувати той вогонь любовʼю та вимогливістю у поєднанні з повагою до її особистості. І головне − гарний той учитель, у якому ще не вмер учень. А той, кого ведеть повинен знати і бути впевненим, що вчителі радо відчинять двері до країни знань та увійти він має сам.

Як мати віддає своїм дітям все найкраще, так і педагог вкладає свою душу в учнів своїм словом. Адже початком усьому було «слово»… Я як вчитель, за першою освітою український філолог та українознавець, твердо переконана, що майбутнє нашої держави залежить від учня, який памʼятатиме і не забуде слова нашого Пророка «… і чужого научайтесь, і свого не цурайтесь…», вихованого свідомим громадянином держави, який прагне знати хто він є та де його коріння. Виховувати почуття любові до рідної України − важливе завдання вчителя, а особливо початкових класів, на етапі розбудови нової української школи посіяти зерна, які через кілька десятиліть зійдуть рясними сходами. Свою думку хочу продовжити словами педагога-гуманіста В. О. Сухомлинського, які стали моїм педагогічним кредо:

«Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім'ям своєї родини».

Тому у своїй щоденній роботі і з дітьми, і над собою вважаю за необхідне і за свій обовʼзок дбати про розвиток та культуру мовлення, його чистоту та збагачення, памʼятаючи про слова І. Огієнка «Мова – то серце народу: гине мова – гине народ. Стан мови – ступінь культурного розвою народу. Мова – то головний двигун розвитку культури народу, то найміцніша основа її».

/Files/images/tvorcha_mayster_vchitelv/olhovska/DSC_0541.JPG

/Files/images/tvorcha_mayster_vchitelv/olhovska/IMG_20161209_124820190.jpg

/Files/images/tvorcha_mayster_vchitelv/olhovska/IMG_20161209_130804934.jpg

/Files/images/tvorcha_mayster_vchitelv/olhovska/IMG_20170517_144358250.jpg

Майстер-Класи

Кiлькiсть переглядiв: 188